Творчий шлях інституту "ДІПРОМІСТО" – це, по суті, історія українського містобудування ХХ сторіччя та вже початку ХХІ сторіччя. Заснований у 1930 році на вимогу часу “Діпромісто” завжди був зорієнтований на актуальні проблеми державного будівництва.

Інститут "ДІПРОМІСТО" було засновано на базі об’єднання Бюро з проектування Великого Запоріжжя, Комісії з планування Донбасу і Проектного Бюро НКВС УРСР, заснованих відповідно у 1928 і 1929 роках. Згідно Статуту, затвердженого Урядом УРСР, на інститут покладалися завдання планування міст і селищ міського типу, проектування житлових, цивільних і комунальних споруджень, науково-дослідна робота у галузі містобудування. 

Вже в 30-ті роки в Інституті швидко сформувалась найавторитетніша вітчизняна школа містобудування, розроблялись перші для держави нормативно-методичні матеріали, створювалися засади науково-обґрунтованого розроблення проектів містобудівної документації, закладались підвалини розуміння містобудування як найважливішого виду людської діяльності, що синтезує галузеві розробки щодо конкретної території та планує заходи зі створення і підтримки повноцінного життєвого середовища. Врахування соціальних, економічних, природоохоронних факторів при моделюванні територіальних систем завжди було головним принципом містобудівної діяльності інституту “Діпромісто”. Комплексний підхід у містобудівному проектуванні потребував тісної співпраці з інституціями суміжних наук (соціологія, географія, економіка, медицина) та органами державної, регіональної і місцевої влади.

Наприкінці 1934 року в структурі інституту "ДІПРОМІСТО" були організовані архітектурно-планувальні майстерні №1 (О.Л.Ейнгорн), №2 (М.П.Давидович) і №3 (І.І.Малозємов), науково-дослідний відділ (В.І.Артемчук), відділ районного планування (Д.І.Богорад), відділ інженерного устаткування (Г.В.Михайлов), відділ підготовки територій і вертикального планування (В.К.Плавинський) і технічний відділ.

Протягом перших чотирьох років були розроблені генеральні плани 27 міст і великих селищ, зокрема Великого Запоріжжя, Донецька, Краматорська, Горлівки, Кривого Рогу, Одеси, Херсона, Миколаєва, Дніпропетровська тощо. Від самого початку своєї діяльності фахівці інституту повсюдно на території Української РСР брали діяльну участь у виборі площадок для будівництва нових промислових підприємств різнорідних галузей промисловості, забезпечуючи при цьому комплексне вирішення питань розміщення виробничих підприємств, житлового, культурно-побутового і комунального будівництва.

У довоєнний період в інституті "ДІПРОМІСТО" були розроблені проекти житлових комплексів і громадських будинків для найважливіших промислових будівництв УРСР: комбінатів Сталінвугілля і Ворошиловоградвугілля, Харківського тракторного заводу, Краматорського заводу важкого верстатобудування, Ворошиловоградського паровозобудівного заводу, Чернігівського верстатобудівного заводу, Керченського суднобудівного заводу, Криворізького, Дніпродзержинського і Маріупольського металургійних заводів і Камиш-Бурунського комбінату.

При розробленні генеральних планів Полтави, Чернігова, Конотопа, Артемівська та інших набуває поширення методика мікрорайонування, яка знайшла свій початок у проекті планування міста Харків за пропозицією керівника АПМ-1 О.Л.Ейнгорна. Мікрорайонування сприяло визначенню щільності населення з урахуванням поверховості нового будівництва і житлового фонду, що зберігається, а також більш правильному та обґрунтованому розміщенню установ культурно-побутового обслуговування.

Необхідно відзначити роль інституту "ДІПРОМІСТО" у виконанні наукових досліджень щодо визначення норм забезпечення населення житлом, закладами культурно-побутового обслуговування, методів прогнозування динаміки чисельності населення, впливу різних факторів на планування і забудову населених пунктів. Результати цих досліджень отримали широке розповсюдження в практиці містобудування не тільки України, а всього колишнього СРСР.

Важливим є вклад інституту "ДІПРОМІСТО" у регіональні дослідження та розробки. Це схеми районного планування промислових районів Донбасу та Криворіжжя. Проектні матеріали з районного планування окремих регіонів стали підвалинами для визначення перспектив розвитку і розміщення виробничих сил, розроблення проектів планування окремих населених пунктів, вибору територій для нового промислового будівництва. У подальшому районним плануванням була охоплена вся територія України. Важливим зрушенням у методології проектування був обґрунтований перехід від раніше розроблених однопрофільних схем (промислових, сільськогосподарських, курортних) до комплексних схем районного планування великих територій з урахуванням взаємодії всіх галузей народного господарства.

Колективом інституту у довоєнні роки були розроблені основні питання теорії вітчизняного містобудування, методологічні проблеми районного планування, питання озеленення і технічного устаткування міст, провідні настанови, правила і норми планування міст та населених пунктів міського типу, експериментальні і типові проекти житлових кварталів, житлових будинків і дитячих установ, парків і скверів тощо.

Серед найбільш визначних наукових праць, випущених інститутом "ДІПРОМІСТО" у 1930-ті роки: “Районне планування Донецького басейну”, “Планування і забудова сільських населених пунктів УРСР”, “Будівельна вартість елементів міста”, “Посібник-довідник з містобудування”, “Промисловість будівельних матеріалів УРСР”, “Перспективна схема газифікації промислових центрів і населених пунктів України”, “Фактори розвитку міст України”.

Після дворічної перерви, обумовленої початком Великої вітчизняної війни, одразу зі звільненням території України від окупантів розпочалося відновлення роботи інституту – наказом №22 від 26 вересня 1943 року по Народному комісаріату комунального господарства УРСР у Харкові було відновлено діяльність інституту Діпромісто вже з 27 вересня 1943 року, обов’язки директора інституту було покладено на В.І.Новикова, який незмінно залишався директором інституту з 1933 року до 1954 року.

Основним завданням інституту у 1943-44 роках було виявлення збитків, заподіяних війною міському господарству, і визначення першочергових заходів щодо відновлення міст Української РСР. Цей напрямок знайшов відображення у підготовці планів науково-проектних робіт "ДІПРОМІСТО". Серед перших проектів з відновлення найважливіших комунальних об’єктів були: Північно-Донецький водопровід у Харкові, електропідстанція у Полтаві, водопровід і трамвай у Луганську тощо.

Спільним наказом №28 по Народному Комісаріату Комунального господарства УРСР та Управління справами при РНК УРСР 8 червня 1944 року інститут "ДІПРОМІСТО" передано у ведення Управління у справах архітектури при РНК УРСР, а також створено проектний трест “Укркомунпроект”. Проектом передбачався переїзд співробітників Діпромісто з родинами до Києва відповідно до списку №1 (всього 45 чоловік).

Величезні руйнування, заподіяні містам і селищам військовими подіями, не тільки створили передумови для більш значних планувальних заходів, але й вимагали по новому вирішувати багато питань з містобудування. У новому світлі постали визначені раніше проблеми планування і забудови населених пунктів (перша черга будівництва, питання поверховості, мікрорайонування і формування житлових утворень, розміщення об’єктів обслуговування і т.п.). З метою використання досвіду провідних майстрів архітектури для консультацій до окремих проектів залучалися дійсні члени Академії архітектури УРСР – Є.І.Катонін, А.В.Добровольський, А.М.Вербицький, П.Ф.Альошин, проф. А.М.Рухлядєв, член-кореспондент Б.І.Приймак та інші.

Колектив "ДІПРОМІСТО" приступив до складання схем відновлення і планів першочергових будівельних заходів щодо ряду найважливіших і найбільш потерпілих у період війни й окупації міст України: Запоріжжя, Дніпропетровська, Донецька, Ворошиловограду (нині Луганськ), Маріуполя, Артемівська, Слов’янська, Чернігова, Вінниці, Проскурова (нині Хмельницький), Миколаєва, Херсону, Сум. Фахівці інституту були залучені в рамках складання комплексного генерального плану відновлення і розвитку вугільного Донбасу до розроблення принципів і методів розміщення промислового, житлового, культурно-побутового, дорожнього і комунального будівництва, розвитку шахтних селищ і встановлення типів нового будівництва на Донбасі.

У 1950-ті роки значна увага проектувальників звертається на розвиток озеленення і благоустрою міст і селищ, формування їхнього архітектурного вигляду і ландшафту. Комплексна зелена зона міста (селища), прийнята в затвердженому Радою Міністрів УРСР 15 липня 1955 року десятилітньому плані за єдиною системою як внутрішньо міського, так і приміського озеленення, враховує у своїх нормативах і структурі функціональне призначення і роль кожного елемента, послідовність їхнього розвитку і способи здійснення.

У 1962 році в інституті під керівництвом К.С.Джанашия була створена АПМ-6 з проектування курортно-рекреаційних об’єктів, де сформувався творчий колектив висококваліфікованих фахівців, який постійно оновлювався за рахунок молодих спеціалістів. Одночасно з теоретичними розробками моделювалися і практично здійснювалися напрямки в типології здравниць, які потім закріплювалися в нормативних документах.

У 1960-70-х роках була створена ландшафтна майстерня АПМ-8 під керівництвом В.С.Ступаченко, у якій зосереджувалися роботи з ландшафтної реконструкції зелених насаджень і організації природних ландшафтів на державному рівні. Серед найбільш визначних робіт майстерні: проект Ботанічного саду Академії наук СРСР в м.Донецьку, проект Ботанічного саду педінституту в м.Вінниці, схема планування й організації Тростянецького дендропарку.

Яскравим прикладом послідовності втілення ідей генерального плану в реальну забудову є спорудження міста рівненських атомників – Кузнецовська, генеральний план та проекти забудови якого були розроблені фахівцями інституту Діпромісто у 1960-70-х роках.

Розпочата наприкінці 1960-х років робота зі складання схем районного планування 25 областей УРСР проводилася протягом 15 років і була завершена у 1989 році. У 1985 році Держбуд УРСР доручив інституту “Діпромісто”, як головному містобудівному інституту, розробити Зведену схему районного планування Української РСР. У комплексній схемі був даний різнобічний аналіз територіальних ресурсів і стану навколишнього середовища у розрізі економічних районів і областей, а також аналіз систем розселення, соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури.

Високий рівень виконання робіт з районного планування обумовив залучення фахівців інституту до розроблення відповідних робіт в Монголії та на Кубі, а також визначення інституту "ДІПРОМІСТО" розробником схем планування територій окремих областей Казахської РСР і Таджицької РСР.

На замовлення Української республіканської Ради з туризму та екскурсій у 1980-ті роки інститут "ДІПРОМІСТО" розробив Схему перспективного розвитку туризму в Українській РСР. За результатами комплексної оцінки туристських ресурсів були виявлені найбільш перспективні для розвитку туризму області і центри туризму, до яких крім традиційних Кримської і Закарпатської, віднесені Львівська, Чернігівська, Київська, Рівненська, Івано-Франківська, Черкаська і Чернівецька області.

У генеральних планах міст, що були розроблені творчими колективами інституту у 1980-ті роки, передбачалося формування завершених містобудівних комплексів з повним складом установ культурно-побутового обслуговування. Серйозна увага приділялася збереженню природного ландшафту, ефективному використанню міських територій, розвитку інженерної інфраструктури і благоустрою, заходам щодо охорони цінної історико-архітектурної спадщини й оздоровленню навколишнього середовища.

Значне місце в історії інституту "ДІПРОМІСТО" займають розроблення проектів архітектурно-будівельного напрямку. За проектами інституту побудовані Виставковий комплекс України в Києві (зараз Національний комплекс "Експоцентр України"), Меморіальний комплекс Національного Музею Великої Вітчизняної війни в Києві, меморіальні комплекси форсування Дніпра "Букринський плацдарм" та в с.Ново-Петрівці під Києвом, театри в обласних центрах Тернополі, Полтаві, Рівному, Житомирі, Дніпропетровську, Сімферополі, Луцьку, Сумах, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Кіровограді, Маріуполі. Реконструйовано Національний академічний театр опери та балету ім.Т.Г.Шевченка в Києві (Державна премія України в галузі архітектури, 1990 рік), Одеський театр опери та балету. Значне місце займають реалізовані проекти санаторіїв ім.Семашка в Кисловодську "Україна" та "Гінтіаді" у Гаграх, "Дніпро" в Ялті, ім.Чкалова в Одесі, "Золотий Колос" в Трускавці, споруди Льодового стадіону в Києві, Палацу спорту "Метеор" в Дніпропетровську, льодового хокейного палацу "Сокіл" в Києві.

Зі здобуттям Україною державної незалежності перед фахівцями з планування територій та населених пунктів постали завдання переоцінки факторів розвитку регіонів та держави в цілому, визначення нових пріоритетних осей розвитку, переформування системи розселення з урахуванням політичних та виробничих змін, забезпечення формування цілісної внутрішньодержавної містобудівної системи, врахування ринкових відносин у плануванні розвитку населених пунктів.

Від початку 1990-х років в інституті ведеться активна робота над впровадженням геоінформаційних технологій у планування територій та населених пунктів. Вже у 1991-1993 роках фахівцями інституту "ДІПРОМІСТО" була розроблена геоінформаційна система для цілей містобудівного планування – МІСТО. У 1995 році в інституті було створено Базовий центр з впровадження ГІС-технологій у містобудівне проектування Держбуду України. Центром було виконано аналіз геоінформаційних систем, що використовувалися в містобудівному проектуванні, підготовлені пропозиції щодо подальшого розвитку містобудівних ГІС в Україні.

Вже наприкінці 1995 року стало зрозумілим, що подальше використання власних програмних засобів є недостатнім для завдань, що стояли перед Базовим центром ГІС та інститутом в цілому. У зв’язку з цим було розпочато активне запровадження програмних продуктів компанії ESRI – лідера з виробництва програмних засобів для ГІС. Таке технологічне переозброєння дозволило не лише значно підвищити рівень виконання містобудівних робіт, але й підійти до переосмислення методики планування територій, управління розвитком регіонів та населених пунктів.

На виконання Указу Президента України від 13 травня 1997 року “Про пріоритетні завдання у сфері містобудування” та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1997 року Українським державним науково-дослідним інститутом "ДІПРОМІСТО" із залученням низки наукових та проектних організацій було розроблено Генеральну схему планування території України – головний документ держави зі стратегічного планування розвитку території України. Генеральна схема планування території України була затверджена Законом України “Про Генеральну схему планування території України” 7 лютого 2002 року і від того часу інститут "ДІПРОМІСТО" здійснює постійну підтримку її впровадження, проводить щорічний моніторинг її реалізації, напрацьовує теоретико-методологічні засади розроблення наступної редакції Генеральної схеми.

Після затвердження Генеральної схеми планування території України розпочалася робота над розвитком та поглибленням закладених в ній рішень на регіональному рівні – колектив інституту виконував проекти схем планування Автономної Республіки Крим та більшості областей України (22-ох областей). З них на сьогодні не затвердженими залишаються 3 області – Івано-Франківська, Тернопільська і Хмельницька. Наступним етапом є розроблення схем планування територій районів, робота над якими розпочалася з середини 2000-х років.

У той же час проводилася робота і на місцевому рівні – над генеральними планами населених пунктів, детальними планами територій, планами зонування. Фахівцями інституту були розроблені генеральні плани Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Луцька, Ужгорода, Житомира, Івано-Франківська, Вінниці, Полтави, Кіровограда, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя та інших міст.

З метою наближення навчального процесу до проектної практики ще у 1985 році було створено філію кафедри містобудування Київського інженерно-будівельного інституту в структурі інституту “Діпромісто”. Вже у 2000 році за наказом Міністерства освіти та науки України організовано навчально-науково-виробничий комплекс “АРХМІСТОБУД” у складі кафедри містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури та ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя з метою сприяння розвитку наукової та навчально-методичної роботи, удосконаленню навчального процесу, проведенню проектних практик, працевлаштуванню студентів і випускників кафедри.

З розширенням Європейського Союзу у 2004 році Україна стала безпосереднім сусідом ЄС на його східному кордоні, що визначило посилення транскордонного співробітництва з Польщею, Словаччино і Угорщиною, зокрема, і у сфері планування територій. В результаті інститутом “Діпромісто” у співробітництві з колегами з держав-сусідів були розроблені проекти містобудівного розвитку транскордонних регіонів Україна-Польща (2009-2012 рр.), Україна-Словаччина (2002-2006 рр.), Україна-Угорщина (2012-2013 рр.), велася робота над міжнародними проектами. Тісним протягом усього часу незалежності України було і співробітництво з Республікою Білорусь. Зокрема, у 2003-2006 роках було також розроблено “Спільний проект містобудівного розвитку транскордонного регіону Україна-Білорусь”.

Важливість завдань та проблем, державного значення, дозволила зібрати під дахом інституту "ДІПРОМІСТО" вчених та практиків-містобудівників, які за широтою світогляду, глибиною ерудиції та інтелігентністю зайняли чільне місце в національній еліті. Саме когорті видатних постатей завдячує інститут у визначенні статусу "ДІПРОМІСТО" як провідного містобудівного закладу країни. У інституті в різні періоди працювали П.Альошин, В.Андрєєв, О.Головін, М.Давидович, О.Душкін, А.Єйнгорн, В.Єлізаров, А.Їзраїлевіч, О.Касьянов, З.Курдіані, І.Мазозємов, О.Малишенко, І.Мезенцев, В.Новиков, В.Нудельман, В.Орєхов, Б.Приймак, Н.Солофненко, А.Станіславський, П.Хустов, В.Шелейховский, І.Фомін. Особливе місце займає постать Данила Ілліча Богорада – засновника вітчизняної школи районного планування, автора багатьох фундаментальних праць.

Блискучими організаційними здібностями визначався Володимир Іванович Новиков – багаторічний директор інституту. Завдяки йому інститут "ДІПРОМІСТО" став відігравати провідну роль в системі не тільки містобудівних, а і галузевих інститутів країни, був призначений головним розробником схем районного планування території, створених на той час раднаргоспів. За урядовим рішенням інститут "ДІПРОМІСТО" координував дії 50 різнопрофільних науково-дослідних та проектних інститутів і організацій.

Становлення інституту в умовах незалежної України здійснювалося під мудрим керівництвом Юрія Миколайовича Білоконя, доктора архітектури, професора, Народного архітектора України. Діяльність Юрія Миколайовича в інституті була широка та багатогранна – як талановитий архітектор, що однаково добре розумів проблеми і планувального, і об’ємного проектування, він зробив багато для удосконалення та розвитку діяльності інституту. Під його керівництвом в інституті виконувалися такі значущі для України роботи, як Генеральна схема планування території України, схеми планування Автономної Республіки Крим та низки областей, проект планування приміської зони м. Києва, генеральні плани Харкова, Дніпропетровська, Великої Ялти та багатьох інших міст, генеральний план Національного комплексу “Експоцентр України”, реконструкція Одеського оперного театру тощо. Юрій Миколайович став одним з ініціаторів містобудівного проектування транскордонних регіонів та розробником його методологічних основ. Значну увагу Ю.М.Білоконь приділяв підтримці розвитку наукової діяльності в інституті, вихованню наступних поколінь фахівців, сформувавши навчально-виробничий комплекс на базі інституту, впровадженню найсучасніших інформаційних технологій у виробничу діяльність.

У 2009 році у вдячність за 16 років талановитого керівництва та в пам'ять про пасіонарну роль особистості Юрія Миколайовича у розвитку інституту колектив ініціював присвоєння інституту "ДІПРОМІСТО" ім’я Ю.М.Білоконя, що було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України.


 


Головна    Новини    Профіль діяльності    Фінансова звітність    Технічний комітет 314    Контакти

Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать ДП "ДІПРОМІСТО"